МОЗ: До та після вакцинації. Що варто знати батькам

0 314

Вакцинація – найефективніший спосіб захистити організм людини від небезпечних хвороб. Нині у всіх сучасних і розвинутих країнах для своєчасної боротьби з інфекціями застосовують щеплення. У батьків часто виникають питання щодо вакцинації, тому Міністерство охорони здоров’я України пояснює, які існують протипоказання до вакцинації, про що треба повідомити лікаря до щеплення дитини та на що звернути увагу після вакцинації.

Отже, які існують протипоказання до вакцинації?

Вакцинація не робиться дитині, в якої є високий ризик розвитку ускладнень, чи при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується. Важливо пам’ятати, що наявність протипоказань ще не означає, що у разі проведення щеплення виникне ускладнення. Детальніше:

ТОП-30 порад батькам школярів молодших класів

1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.
2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки кожного дня.
4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу. Посилання:

ЯК РЕАГУВАТИ НА САМОСТІЙНІСТЬ ПІДЛІТКА?

«Я самостійна людина!», «Я можу сам вирішувати, що (як, коли) …», «Я сам буду вирішувати свої проблеми ” і т.д. Такі фрази батьки починають все частіше чути від своїх дітей, коли вони стають підліками. Що ж відповісти на такі заяви?

Якщо у батьків в момент найперших заяв вистачить розуму і сміливості «перерізати» зв’язок – «Добре, ти самостійна людина, що живе поруч з нами. Ти можеш сам приймати ті рішення, які тобі під силу. Якщо ти з чимось не впораєшся, ми допоможемо тобі, але вже не як суверен васалу, а як твої найближчі друзі» – то дитина підліток, як правило, спершу лякається раптової перспективи самому відповідати за все, але потім стає вдячним батькам за довіру, виявлену до його особистісним силам. Детальніше:

8 ПРАВИЛ, ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЦЕ

1. Тільки правда! Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у відносинах з дитиною, і якщо не хочете, щоб малюк згодом почав шукати інформацію з інших джерел (вулиця, Інтернет…) Єдино правильна відповідь:«Я тебе народила», або «Ми з татом тебе народили». Детальніше:

Особливі діти серед нас і їх чимало. Гіперактивність

Квартиру, де живе такий малюк, одразу впізнаєш. Дверцята всіх шафок зазвичай перев’язані мотузками або відсутні зовсім, а предмети, що б’ються, мнуться і рвуться, підняті на недосяжну для дитини висоту. Там ніхто не дивується, якщо тато вранці не може знайти свого черевика, бо син грав із ним у машинки, а мама … А мама звикла до всього, почувши галас у сусідній кімнаті, не мчиться туди стрімголов, а спокійно аналізує: «Реве? – Не реве! Отже, не забився, а решта – дрібниці». Детальніше:

Профілактика суїцидальної поведінки у підлітковому віці

Щоб діти були відмінниками, їх треба виганяти на вулицю))

Найчастіше батьки засаджують дітей за виконання домашніх завдань або вимагають удосконалення навичок гри на фортепіано, вважаючи, що така наполегливість допоможе їм отримувати високі оцінки. Проте вчені довели, що дорослим слід робити все з точністю до навпаки. Детальніше:

Хвалити – не перехвалити, або Як навчити дитину бути успішною

Щоб ваша дитина стала успішною в дорослому житті, можна вдаватись до різних способів і методів, що залежать, зокрема, від психотипу малюка, ваших педагогічних переконань чи здібностей і фінансових можливостей. Хтось вважає, що дитина має зростати в атмосфері абсолютної любові та вседозволеності, хтось упевнений, що лише заборонами та муштрою можна виховати сильну особистість, здатну всього досягти в житті.

Ми пропонуємо ознайомитись із методом, що, на нашу думку, має задовольнити і батьків, і дітей, адже хвалити й отримувати похвалу – надзвичайно приємно. Це – найдієвіший спосіб заохочення.

Доктор Керол Двек, займаючись дослідженнями у сфері мотивації розумового зростання, пропонує замість фіксованого мислення розвивати в дітях спонукальне.

Одним із найрезультативніших способів прищеплення спонукального мислення вона вважає похвалу. Проте науковець пропонує хвалити не розум дитини, а її здібності до навчання. Наприклад, замінити фразу «Який ти розумний!», що лише засвідчує об’єктивну (чи не зовсім) реальність, на спонукальну – «Ти дуже здібний і обов’язково зможеш це зробити». Источник:

С КАКИХ ФРАЗ НАЧИНАЕТСЯ НАСИЛИЕ В СЕМЬЕ

Кажется, что битьём детей занимаются только в неблагополучных семьях и в каких-то жутких провинциальных детских домах. Но на самом деле физическое насилие над детьми случается почти в каждой семье. Просто у нас не принято называть битьё своим именем. А из-за того, что мы заменяем «бить» на «шлепать», «учить» или «приводить в чувство», физическое насилие не перестаёт быть насилием. В чём корни агрессии и почему нужно раз и навсегда отказаться от этой порочной практики, рассказывает Наталия Зайцева.

«Не пойду, не хочу домой, уйди, плохая, плохая мама, хочу играть, уйди, уйди!». Крик прерывается звонким шлепком, переходит в нечленораздельный горестный плач, маленькие ладони растирают по лицу слёзы и песок. Мама пытается обнять ребёнка, но он её отталкивает и плачет еще сильнее, но, конечно, идет за ней. Или не пытается обнять, а просто берет за руку и ведет за собой. Или вообще не шлепает, а кричит, громко, перекрикивая истерику: «Сейчас получишь, ну-ка пошли немедленно, сил моих больше нет!». Источник:

Особенности воспитания подростков

Подростковый возраст — один из самых сложных периодов, как для самого ребенка, так и для тех, кто находится рядом, в первую очередь, родителей. Резкое отчуждение, «приступы» самостоятельности, смена авторитетов и ценностей, курение и алкоголь, проблемы с учебой и сомнительные компании… В это время мы, взрослые, нередко воспринимаем подростков как инопланетян, относимся к ним настороженно. И все же странное поведение подростков поддается объяснению, а любую проблему можно решить, если разобраться в причинах, вооружиться знаниями, полезными советами и запастись терпением и любовью. Подробнее:

Ох, уже ці домашні завдання, або Чому дитина не хоче їх робити

Виконання дитиною домашніх завдань – це проблема для багатьох сімей. Часто діти не можуть впоратися з підготовкою уроків самостійно (відволікаються, роблять уроки не на належному рівні або взагалі уникають цієї роботи), потребують допомоги і контролю з боку батьків. А батьки завжди намагаються допомогти своїм дітям у виконанні уроків. Ця допомога варіюється від окремих коротких пояснень до повного виконання завдання замість дитини. У будь-якому випадку виникає чимало проблем. У спробах впоратися з цими проблемами батьки використовують різні методи: підкуп, погрози, покарання тощо. Однак дуже часто батьки тільки посилюють шкільні стреси своїх дітей.

Олена Фіданян, директор департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА розповіла, у чому ж полягає проблема виконання домашніх завдань, хто допомагає школярам зробити уроки та як підвищити рівень знань учнів. “Напевно, усі родини, що мають школярів, проходили через «випробування» виконанням домашніх завдань. Цей процес іноді призводить до сімейних сварок. Бабусі частіше, ніж татусі, допомагають дітям виконувати домашні завдання. А головне те, що й ми, дорослі, не дуже любили робити «домашку» у свої шкільні роки. Детальніше:

Перше кохання. Допомогти, а не нашкодити

Невдовзі літні канікули, пора веселощів, розваг, яскравих свят і метушливих днів. Для когось це радість і життя, сповнене пригод. А хтось, похнюпившись, сумує про розлуку зі школою. Сум в очах, поганий апетит, замкнутість і мовчазливість – можливо, це КОХАННЯ?

У періоді молодшої школи для діток найбільш характерні почуття симпатії і прихильності одне до одного. Але діти думають, що відкрито виявляти почуття – непристойно, тому симпатія може виявлятися у формі «негативу». Згадайте, як хлопчики б’ються з дівчатками, смикають їх за коси тощо. Це дає їм можливість привернути до себе увагу обранця й водночас уникнути насмішок або підколів від однокласників. При цьому ці почуття позбавлені компонента сексуального потягу, закоханій дитині достатньо уваги.

Підліткова закоханість часто виникає в період статевого дозрівання, і це новий етап розвитку чуттєвої сфери вашої дитини. Це дуже важливий етап, бо почуття вже можна охарактеризувати як перше повноцінне почуття кохання. Закоханій дитині вже не вистачає простої уваги, виникає потреба в тілесному контакті: обіймах, поцілунках тощо.

Від того, як складуться стосунки у вашої дитини з її першим коханням, залежать її майбутні стосунки з усіма партнерами. Перше кохання – це дуже сильне емоційне переживання. Багато дорослих, згадуючи своє перше кохання, описують його як неймовірно сильні почуття, порівняно з яким навіть серйозні наступні почуття здаються менш гострими. Образа чи злість, що залишилися після першого нерозділеного кохання, впливають на всі подальші стосунки. Дівчинка, яку покинув її перший хлопець, і якій було складно це прийняти, може перенести страх бути покинутою на решту стосунків. Хлопчик, якому відмовила кохана, може неусвідомлено намагатися помститися всім своїм майбутнім дівчатам, завдаючи їм болю. Тому батьківська підтримка і розуміння в ситуації першої закоханості дуже і дуже важливі.

Що робити, якщо ваша дитина закохалася?

Дозволяти дитині відчувати це почуття.

Обговорювати з нею її почуття тільки в тому випадку, якщо вона про це проситиме.

Підтримувати, якщо її почуття не виявилося взаємним. Кращою підтримкою юного закоханого буде розмова про його переживання, надання можливості висловитися, виговоритися.

Давати дитині дорослішати і визнавати її право на стосунки з протилежною статтю. Навіть якщо, на вашу думку, ще зарано.

Обов’язково говоріть вашій дитині, що вона приваблива. Позбавте її нерішучості і збентеження. Розкажіть про своє перше кохання і підкажіть, як можна запросити обранця чи обраницю на побачення, на який фільм піти, що подарувати.

Якщо кохання взаємне – порадійте. Допоможіть підібрати потрібні слова. Разом зі своєю донькою/сином знайдіть у гардеробі одяг, що підходить для романтичної прогулянки.

Чого не варто робити, якщо дитина закохалася?

Критикувати її обранця (обраницю). Навіть якщо ви розумієте, що ці стосунки приречені на невдачу, не варто переконувати в цьому вашу дитину. Ви станете ворогом на час, поки стосунки складаються вдало. Якщо ж вони закінчаться провалом, то дитина замкнеться у своїх переживаннях, щоб не вислуховувати нотацій: «Я ж тобі казала …».

Намагатися переконати дитину в тому, що її почуття несерйозні. Це вам може здаватися, що ще рано відчувати серйозне кохання, але для вашої дитини немає нічого важливішого за це почуття.

Підтримувати висловлюваннями: «Не переживай!», «Не хвилюйся так!», «Все буде добре» тощо. Краще проговорити її почуття: «Ти почуваєшся самотньо», «Тобі сумно» та ін.

Влаштовувати прискіпливі допити й насміхатися з дитячих почуттів.

Допомагати тоді, коли про це не просять. Іноді дитині треба дати можливість самостійно розібратися, як варто поводитися, а як ні. І ваша допомога може в цьому питанні лише нашкодити.

Надмірний контроль і цілодобовий нагляд із вимогою звіту про події означатиме вашу недовіру і може розбити перспективний союз, і ви станете винуватцем.

Кохайте і будьте коханими! Згадайте своє перше кохання. Швидше за все, ви теж дивилися на об’єкт своєї ніжності здалеку, не наважуючись підступитися ближче. Ви пригадуєте, як вам була потрібна підтримка старших товаришів? Ви дуже хотіли поговорити про це зі своїми батьками і, можливо, зустріли відсіч? Згадайте, можливо, вам було дуже прикро? Тож не ображайте своєї дитини! З нею подібне відбувається вперше, вона не знає, як поводитися, що треба робити. У цьому віці діти дуже вразливі, і будь-який жарт може залишити серйозну психологічну травму, що потім розвинеться у важкий комплекс.

Дитяча закоханість.

Чи здатне маля закохатися? Багато хто відповість – звичайно, ми не раз це помічали. Але дехто заперечить: «Про що ви говорите, хіба воно щось розуміє?» Звернемося до досліджень психологів. Вони визначили основні періоди, коли особливо проявляється здатність кохати іншу людину. Коротко про кожний з них.
Вік 3 роки (так звана «криза трирічних», коли дитина гостро переживає свою самотність). У цей період їй починають подобатися представники іншої статі, причому особливо характерно це для дівчаток.
Наступний період, коли з’являється потреба кохати іншого, – молодший шкільний вік, 7-8 років («криза семи років»). У цей час дитяча закоханість виявляється в ніжності й співчутті до іншого, що виникають в результаті власних негативних дій щодо об’єкта уваги.
З усього сказаного вище може скластися враження, що між З і 7 роками існує прірва у розвитку почуттів і дитина цілих три роки «нічого не відчуває». Проте це не так. Адже в періодизації йдеться про «пік» здатності кохати і це не виключає неперервного розвитку цього почуття.
Майже у кожній групі дошкільного навчального закладу, і рідше у класах початкової школи можна спостерігати об’єднання дітей у стійкі різностатеві пари. У дорослих: батьків та педагогів такі угрупування викликають різноманітні почуття, які варіюється від розчулення до агресивної заборони. Однолітки у дошкільному закладі частенько не звертають уваги на такі парочки, а у школі їх навіть можуть задражнити нареченими.
Перепони, з якими стикаються перші дитячі почуття, або зміцнюють їх, або сприяють тому, що у дитини виховується цинічність, за якою вона приховує своє невміння відстояти власні відчуття.
Питання про психологічну природу любові у її співвідношенні з іншими, не сексуальними прихильностями здавна викликає суперечки. У сучасній науці існують дві точки зору на цей предмет.
Перша зводиться до того, що сукупність почуттів і переживань, яку люди називають любов’ю, є не що інше, як психологічна надбудова над біологічним за своєю природою статевим потягом. Найбільш послідовно цю точку зору відстоював 3. Фрейд, який вважав, що всі людські прихильності витікають з одного загального джерела ? статевого тяжіння ? «лібідо». Воно лежить в основі і таких, здавалося б, «не сексуальних» почуттів, як любов до самого себе, батьківська і синовня любов, дружба, любов до людства в цілому і навіть прихильність до конкретних предметів і ідей.
У сучасній науці позиція Фрейда зазнає серйозної критики. Кожен індивід має якісь природні статеві потенції, але «сценарій» його статевої поведінки ? те, кого і як він буде любити, визначається всією сукупністю умов, які сформували його особистість. Визнано, що підлітки спроможні зазнавати дуже сильні яскраві почуття прихильності до представника протилежної статі. Адже вони оцінює всіх людей з точки зору їхньої статевої належності і поступово знаходить свій шлях до чоловічої і жіночої ідентичності та переживають неусвідомлений любовний досвід відносно до родителя протилежної з нею статі: хлопчик – Едипів комплекс (підсвідоме бажання зайняти подружнє місце поруч з матір’ю, замість батька), а дівчинка – комплекс Електри (неусвідомлене бажання виконувати роль жінки власного батька).
Взаємна прихильність пізнається дітьми в дружбі, симпатіях, ігровому спілкуванні, інших видах діяльності, коли вони навчаються виявляти свої почуття. Правим був А С. Макаренко, коли писав: «Молодий чоловік ніколи не буде любити свою наречену і дружину, якщо він не любив своїх батьків, товаришів, друзів. І чим ширше область цієї нестатевої любові, тим шляхетніше буде і любов статева».
Інакше кажучи, характер любовних почуттів і прихильностей особистості (їхня вибірковість, сила, глибина і тривалість) залежить від її загальних комунікативних якостей. Тож від альтруїстичного тяжіння до емоційної близькості з іншою живою істотою дитина переходить до спілкування з особами протилежної статі.
Вчинок семирічного хлопчика, коли той написав «любовного» листа дівчинці зі своєї групи дитячого садка, був розцінений її матір’ю як вищий вияв нахабства й безстидства. В іншому випадку, дідусь розчулившись, придбав дитяче шампанське, коли його 5-ти річна онука сповістила, що «виходить заміж» за сусідського хлопця. Або, учителька стає на шлях боротьби з любов’ю своїх 10-ти річних учнів, встановлює усілякі заборони, знижує відмітки з поведінки. Навколо винуватців, вся провина яких полягає в тому, що вони товаришують, вона підіймає шум, створює громадську думку, відчитує їх на класному зібрані. Всі три реакції дорослих не є взірцями для наслідування, у силу того, що прояви дитячої закоханості інтерпретуються дорослими з власних дорослих позицій. Цілком ясно, що у дитячій закоханості немає нічого непорядного, поганим або хорошим, етичним або неморальним, може бути лише ставлення до неї дорослих; зокрема панічне, агресивне, яке можна розцінювати або як прояв глибокого неуцтва, або як ознаку аморальності дорослого.
Дорослим не слід заохочувати та активно підтримувати дитячі ігри статевої тематики, проте вони мають поважати почуття дітей, визнавати їхнє право на дитячу закоханість. Це допоможе краще зрозуміти дитину, коли до неї прийде любов у повноліття.

Воспитание подростков. Советы психологов родителям.

Многие родители опасаются момента, когда их ребенок достигнет подросткового возраста. Они панически боятся, что милый и послушный малыш вдруг станет несговорчивым подростком, протестующим тинэйджером, который не доверяет родителям и целыми днями пропадает на улице. Недаром подростковый возраст часто называют «трудным». На самом деле, родители могут не опасаться неуправляемости подростков. Достаточно понимать особенности психического и социального развития ребенка и прислушиваться к общим рекомендациям профессионалов по его воспитанию, чтобы всегда находить общий язык со своей дочерью или сыном. Особенности подросткового возраста. В подростковом возрасте физиологическая перестройка организма совпадает с активным психическим и социальным развитием. Формирование общественных связей сопровождается поиском своего места в мире, осознанием и принятием своих социальных ролей. Вчерашний ребенок ищет ответы на вопросы «кто я?» и «что я делаю в этом мире?». Обратите внимание, полученные в подростковом возрасте ответы в большинстве случаев сохраняются на всю жизнь. Если подросток решает, что он изгой и ему никто не рад, эта установка будет преследовать его всю жизнь. Напротив, когда ребенок находит свое место в мире и обществе в подростковом возрасте, он успешно справляется с этой задачей в течение всей жизни.

Теперь вы понимаете, почему очень важно правильно воспитывать подростков?

Советы родителям подростков

Воспитание — это направленный процесс, цель которого заключается в формировании социальных связей, создании условий для усвоения ребенком общественных норм и правил. В подростковом возрасте воспитатель должен помогать воспитуемому искать и находить свое место в мире и в обществе. Как делать это на практике? Ответить на этот вопрос вам помогут рекомендации подростковых психологов:

• Создавайте условия для нормального развития организма ребенка. Состояние психики прямо зависит от физиологических факторов, к которым дети особенно чувствительны. Подросток должен соблюдать режим труда и отдыха, достаточно спать, проводить много времени на свежем воздухе, заниматься физкультурой. Умственная нагрузка в школе должна дополняться физическим развитием. Поэтому не упускайте возможности записать ребенка в спортивные секции, на танцы, в туристический клуб.

• Общайтесь с ребенком как можно больше, проводите с ним досуг, отвечайте на интересующие его вопросы. В этом случае ваше мнение останется для ребенка авторитетным, а вы сможете влиять на его взгляды и отношение к себе, и к миру.

• Не навязывайте ребенку своей точки зрения. Старайтесь, чтобы он искал ответы на поставленные вопросы вместе с вами. Спрашивайте у подростка его мнение о тех или иных общественных явлениях, подчеркивайте, что его мысли важны для вас.

• Станьте примером для своего ребенка. Если в вашей семье принято уважительное отношение к старшим, приветствуется доброжелательное общение между супругами, подросток наверняка сохранит это в памяти и реализует в собственной семье.

• Постарайтесь научить ребенка конфликтовать конструктивно и договариваться со сверстниками. Подросток не должен драться, ругаться, разрывать отношения с друзьями. Объясните ему, что использование физической силы допустимо только в ответ на агрессию. Воспитание толерантности у подростков позволяет избежать серьезных проблем в зрелом возрасте, таких, как насилие в семье, противоправные действия и т.п.

• Не избегайте в общении половой тематики. В подростковом возрасте происходит формирование сексуальности. Лучше, чтобы на этот процесс влияли родители, а не улица. Покажите ребенку, что его интерес к отношению между полами абсолютно нормален и приемлем. Не старайтесь тотально контролировать подростка, у вас это не получится.

• Не допускайте формирования у ребенка интереса к сигаретам или употреблению алкогольных напитков. Подросток должен знать о последствиях курения и алкоголизма. Подробнее этот вопрос рассматривается в статье Вредные привычки у подростков.

Подростки часто ставят родителей в тупик своим поведением. В подобных ситуациях вы не должны стараться во что бы то ни стало устранить нежелательные проявления. В частности, не спешите сразу использовать физическое наказание. Проконсультировавшись со специалистами по подростковой психологии, вы поймете причины поведения подростка и найдете конструктивные способы коррекции.

15 вещей, о которых отцы девочек просто обязаны знать

Предлагаем вашему вниманию очень интересные заметки отца четырех дочек Джастина Риклифса. Эти советы нельзя назвать высокодуховными, но они пропитаны мудростью и опытом любящего отца. Прочитайте их, возможно, вы найдете полезные идеи и для себя.

Будучи отцом четырех дочерей, я только и слышу возгласы окружающих: «А что будет, когда они станут подростками!», «Ужас, да ты окружен женщинами…», «За что тебе такое горе?» И эту чушь я слышу практически каждый день… Но, честно говоря, я не обижаюсь и искренне сочувствую людям, которые так думают.
Раньше я даже не мог себе представить, какое это благословение — иметь четырех дочерей! У нас в доме обычно господствует теплая атмосфера и очень часто мы говорим друг другу: «Сегодня я тебя люблю еще больше, чем любил вчера». Ссылка:

Подростки и любовь: как удержать от греха?
Родителям кажется, что их дети все еще такие дети, а у сына уже пробились усики, у дочки появилась грудь. Они растут и развиваются, они становятся взрослыми и начинают пробовать “взрослую” жизнь.

По данным социологических исследований, средний возраст, в котором российские подростки получают первый сексуальный опыт, определяется как 14 лет и 8 месяцев. С точки зрения родителей это очень рано. С точки зрения врачей это тоже слишком рано. Несмотря на то, что признаки полового созревания у современных детей могут наблюдаться в очень раннем возрасте – в 10 -11 лет, несмотря на то, что все чаще отмечаются случаи беременностей в 12, 11 и даже в 10 лет, физически, эмоционально и психологически они еще не готовы к половой жизни. Ссылка:

Перше кохання. Допомогти, а не нашкодити

Сум в очах, поганий апетит, замкнутість і мовчазливість – можливо, це КОХАННЯ?
У періоді молодшої школи для діток найбільш характерні почуття симпатії і прихильності одне до одного. Але діти думають, що відкрито виявляти почуття – непристойно, тому симпатія може виявлятися у формі «негативу». Згадайте, як хлопчики б’ються з дівчатками, смикають їх за коси тощо. Це дає їм можливість привернути до себе увагу обранця й водночас уникнути насмішок або підколів від однокласників. При цьому ці почуття позбавлені компонента сексуального потягу, закоханій дитині достатньо уваги обранця.
Підліткова закоханість часто виникає в період статевого дозрівання, і це новий етап розвитку чуттєвої сфери вашої дитини. Це дуже важливий етап, бо почуття вже можна охарактеризувати як перше повноцінне почуття кохання. Закоханій дитині вже не вистачає простої уваги, виникає потреба в тілесному контакті: обіймах, поцілунках тощо.
Від того, як складуться стосунки у вашої дитини з її першим коханням, залежать її майбутні стосунки з усіма партнерами. Перше кохання – це дуже сильне емоційне переживання. Багато дорослих, згадуючи своє перше кохання, описують його як неймовірно сильні почуття, порівняно з яким навіть серйозні наступні почуття здаються менш гострими. Образа чи злість, що залишилися після першого нерозділеного кохання, впливають на всі подальші стосунки. Дівчинка, яку покинув її перший хлопець, і якій було складно це прийняти, може перенести страх бути покинутою на решту стосунків. Хлопчик, якому відмовила кохана, може неусвідомлено намагатися помститися всім своїм майбутнім дівчатам, завдаючи їм болю. Тому батьківська підтримка і розуміння в ситуації першої закоханості дуже і дуже важливі.
Що робити, якщо ваша дитина закохалася?
Дозволяти дитині відчувати це почуття.
Обговорювати з нею її почуття тільки в тому випадку, якщо вона про це проситиме.
Підтримувати, якщо її почуття не виявилося взаємним. Кращою підтримкою юного закоханого буде розмова про його переживання, надання можливості висловитися, виговоритися.
Давати дитині дорослішати і визнавати її право на стосунки з протилежною статтю. Навіть якщо, на вашу думку, ще зарано.
Обов’язково говоріть вашій дитині, що вона приваблива. Позбавте її нерішучості і збентеження. Розкажіть про своє перше кохання і підкажіть, як можна запросити обранця чи обраницю на побачення, на який фільм піти, що подарувати.
Якщо кохання взаємне – порадійте. Допоможіть підібрати потрібні слова. Разом зі своєю донькою/сином знайдіть у гардеробі одяг, що підходить для романтичної прогулянки.
Чого не варто робити, якщо дитина закохалася?
Критикувати її обранця (обраницю). Навіть якщо ви розумієте, що ці стосунки приречені на невдачу, не варто переконувати в цьому вашу дитину. Ви станете ворогом на час, поки стосунки складаються вдало. Якщо ж вони закінчаться провалом, то дитина замкнеться у своїх переживаннях, щоб не вислуховувати нотацій: «Я ж тобі казала …».
Намагатися переконати дитину в тому, що її почуття несерйозні. Це вам може здаватися, що ще рано відчувати серйозне кохання, але для вашої дитини немає нічого важливішого за це почуття.
Підтримувати висловлюваннями: «Не переживай!», «Не хвилюйся так!», «Все буде добре» тощо. Краще проговорити її почуття: «Ти почуваєшся самотньо», «Тобі сумно» та ін.
Влаштовувати прискіпливі допити й насміхатися з дитячих почуттів.
Допомагати тоді, коли про це не просять. Іноді дитині треба дати можливість самостійно розібратися, як варто поводитися, а як ні. І ваша допомога може в цьому питанні лише нашкодити.
Надмірний контроль і цілодобовий нагляд із вимогою звіту про події означатиме вашу недовіру і може розбити перспективний союз, і ви станете винуватцем.
Кохайте і будьте коханими! Згадайте своє перше кохання. Швидше за все, ви теж дивилися на об’єкт своєї ніжності здалеку, не наважуючись підступитися ближче. Ви пригадуєте, як вам була потрібна підтримка старших товаришів? Ви дуже хотіли поговорити про це зі своїми батьками і, можливо, зустріли відсіч? Згадайте, можливо, вам було дуже прикро? Тож не ображайте своєї дитини! З нею подібне відбувається вперше, вона не знає, як поводитися, що треба робити. У цьому віці діти дуже вразливі, і будь-який жарт може залишити серйозну психологічну травму, що потім розвинеться у важкий комплекс.

За матеріалами www.vospitaj.com, www.roditeli.ua

Карантин у школах – діти самі вдома. Відповідальність і обов’язки

У зв’язку з оголошенням у школах про введення карантину діти залишаються вдома. Добре, якщо є бабусі, сусідки, знайомі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? Чим зайняти дітей, коли вони вдома самі? Сам у квартирі – мрія багатьох школярів, вони завжди знайдуть, чим зайнятися, окрім виконання уроків і домашніх обов’язків. Тут і телевізор, і комп’ютер, і планшет тощо. Найголовніше, коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин.
Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири.
Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми. Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: “Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину”. У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді зайнята. А по-друге, стороннім невтямки, що дитина вдома сама.
Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю. На вікна краще поставити спеціальні блокуючі засувки, що їх дитина не зможе самостійно відкрити.
Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою.
Біля телефону повинен бути список потрібних номерів (ваш мобільний, татів, тітки, бабусі, і т.д.), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу.
Розплануйте разом із дитиною її день. Зазначте час, коли вона має пообідати, коли зробити домашні завдання, коли гратиме в комп’ютерні ігри, і що саме має обов’язково виконати по дому. Так ви зможете навчити дитину планувати свій час і любити порядок.
Десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь їхній кар’єрі. Згідно з дослідженням Марті Россмана, почесного професора університету Міннесоти, якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною.

Що саме може виконати дитина з хатньої роботи?
прибирати в квартирі: пилососити, підмітати, мити підлогу, витирати пил;
розкладати і розвішувати по місцях свої речі (чистий одяг вішати в шафу, а брудний відносити в пральну машину або в кошик для брудної білизни);
стежити за станом свого взуття, мити його в разі необхідності, завжди ставити на місце;
поливати квіти;
піклуватися про домашнього улюбленця: мити, витирати лапи, міняти вміст лотків;
застеляти своє ліжко;
мити посуд і розкладати його;
накривати на стіл і протирати стіл після їжі;
допомагати батькам із приготуванням основних страв: натерти на тертці моркву, порізати цибулю, почистити картоплю, налити в каструлю та поставити на вогонь воду для супу або макаронів, зварити яйця;
розсортувати і випрати в пральній машині одяг, розвісити прання тощо;

Освітній портал “Педагогічна преса”

Усі знають, що зі словами завжди треба бути обережними, зокрема якщо ці слова ви адресуєте своїй дитині-школяреві. Психологи стверджують, що ваші різкі висловлювання можуть призвести до того, що у дитини з’являться проблеми з успішністю, труднощі в стосунках з учителями й однокласниками.

Будьте уважні, намагайтеся не вимовляти цих фраз:

1. Ти можеш вчити всі предмети на “відмінно”…
Безперечно, вам приємно похвалитися перед знайомими дитиною-відмінником. Але задумайтеся, чи варті надзусилля вашої дитини навчатися “на відмінно”, якщо їй даються лише точні науки? Такими висловлюваннями ви зашкодите природному розвиткові вашого школяра.

2. Усі діти скаржаться, що їм нудно навчатися, ти не єдиний…
Якщо дитина скаржиться, що їй нудно, не варто відмахуватися від неї подібними фразами. Краще розберіться, в чому причина нудьги? Можливо, вашій дитині просто треба піти на курси англійської, зайнятися музикою, малюванням або танцями, щоб урізноманітнити заняття?

3. Швидко і добре зробити уроки просто неможливо…
Якщо ваша дитина впоралася з уроками за годину і біжить гуляти, ви зазвичай починаєте їй дорікати. Облиште! Якщо вашій дитині дали завдання з двох предметів, вона справді могла виконати їх за годину. Пам’ятайте, довге сидіння над уроками не свідчить про те, що дитина впорається з усіма уроками якісно, це, навпаки, показник того, що вона не встигає з деяких предметів.

4. Легкі завдання робити необов’язково, рутина нічого не навчить…
Навіть якщо ви і справді так вважаєте, ніколи не кажіть цього дитині. Запам’ятайте, вона повинна виконувати всі завдання. Адже всі вони корисні для неї. Навіть найнудніші завдання здатні розвинути терпіння і посидючість.

5. Нехай пропустить один день і не піде до школи, в житті ще дістанеться…
Не варто жаліти свого школяра! Причиною невідвідування уроків може бути хвороба або серйозні сімейні обставини. Якщо ви бачите, що ваша дитина дуже втомлюється, запропонуйте їй раніше лягати спати, перегляньте денний розпорядок.

6. А ти, двієчнику, не змушуй мене більше червоніти перед вчителем…
Приймайте свою дитину такою, якою вона є, не наголошуйте на її невдачах, краще допоможіть їй із ними впоратися.

7. Навіщо ходити на шкільні збори, все одно нічого нового я на них не почую…
Не відвідуючи батьківські збори, ви насамперед ображаєте не вчителів, а свою дитину, бо не приділяєте їй належної уваги. Решта батьки прийде, а ви – ні, дитину це може образити. Також це вказує швидше на ваші лінощі, ніж на здоровий глузд.

І запам’ятайте: все, що пов’язане зі школою, завжди має бути важливим і обов’язковим у вашому домі для всіх. Адже як ваша дитина зможе відповідально ставитися до прохань вчителя, якщо ви також не звертаєте на них уваги.

Мобилизуемся на учебу! После каникул…
В каникулы дети поздно ложатся спать, долго смотрят телевизор или играют в компьютерные игры. Если все пустить на самотек, адаптироваться к школе будет потом очень трудно. После каникул наступает третья, самая длинная и трудная четверть в году. И нашим детям приходится нелегко, усаживаясь за школьную парту после отдыха.

Многие родители думают, что ребенок в первый же учебный день сам по себе настроится на учебу, сконцентрируется и станет внимательным. «Надо, значит надо!» – говорят взрослые. Они думают, что стоит, как в сказке, произнести заклинание: «Горшочек! Вари!», и мысли настроятся на школьные будни, подготовку уроков, написание контрольных. Но… не варит «горшочек»! Точнее, варит не так быстро, как нам бы этого хотелось. Ребенку необходимо время, чтобы адаптироваться к школе после каникул.

Конечно, сложнее всего детям приходится после самых долгих, летних каникул. Однако и за две недели зимних праздников организм школьника успевает напрочь забыть о том, как справляться с учебными нагрузками.

Во время каникул резко меняется распорядок всего дня: и сна, и питания, и прогулок. Ребята, как правило, «отсыпаются» до 9–10 часов утра, затем завтракают, много проводят времени на свежем воздухе (мы, по крайней мере, на это надеемся), а спать ложатся поздно, желая посмотреть все интересные фильмы, которых много в праздничные дни.

Если в таком режиме ребенок продолжает существовать до последнего дня каникул, то, конечно, переход к учебе дается ему очень нелегко. Отвыкший вставать в 7.00, первые школьные дни он почти спит на уроках. Какая уж тут концентрация внимания и хорошие оценки?

Как провести каникулы с пользой

Чтобы облегчить своему ребенку переход от каникулярного времяпрепровождения к школьным будням, нужно придерживаться режима дня и во время каникул. Конечно, идеально, если бы прежний распорядок дня сохранился (подъем в 7.00, ночной сон с 21.30). Но это вряд ли выполнимая рекомендация.

Постарайтесь хотя бы в последние 3–4 дня каникул приблизить режим дня к школьному. Возможно, для этого придется настоять на том, что фильм, который заканчивается в 23.30, ребенок смотреть не будет. Пообещайте, что он сможет посмотреть его завтра, при дневном повторе. Вытерпите все эти «Ну, мама, пожалуйста! » и «Я на тебя обиделся ». Вы-то знаете, что так действительно будет лучше.

Предложите интересную замену фильму: например, перед сном поиграйте в такую игру.

«Мне нравится,что ты…»

Эта игра – почти волшебная. Она может помочь достигнуть нового уровня взаимопонимания между вами. В ходе игры и ребенок и родители испытывают очень теплые чувства.

Надо взять любую мягкую игрушку и передавать ее друг другу со словами: «Мне нравится, что ты…» За один раз можно заканчивать фразу только одной мыслью, например: «Мне нравится, что ты хорошо рисуешь».

Мама может услышать от ребенка, что ему нравится, что мама «добрая, дает конфеты, покупает игрушки и т.д.» А ребенку можно сказать, что вам нравится, что он «хороший помощник, никогда не обижает младших, любит читать и т.д.» Чем больше будет таких высказываний, тем лучше. Понятно, что в этой игре выигрывают двое.

На следующий день вы можете сыграть в «Я хочу, чтобы ты…». Вчера вы подготовили почву, здорово похвалив друг друга, и теперь можете пожелать, что бы вы оба хотели. Думаю, что ваш ребенок нисколько не пожалеет о пропущенном фильме и еще долго будет вспоминать, как вы играли.

Перерыв на уроки

На каникулы, как правило, задают уроки. И задача родителей – проследить, чтобы все задания выполнялись не в последний вечер перед первым учебным днем.

Если ребенок желает сделать все уроки в начале каникул, чтобы потом «спокойно отдыхать», то пусть так и будет. Но если он оттягивает момент, когда нужно будет сесть за стол, то вам придется напомнить ему о заданиях.

Не ленитесь, посмотрите дневник и вместе определите, что должно быть сделано. Затем договоритесь, в какое время он будет выполнять задания. Если ребенок поймет, что в день ему не потребуется более 20 минут, то вряд ли будет сильно сопротивляться.

Более того, равномерное распределение нагрузки позволяет поддерживать учебную активность и существенно облегчает переход к школьной жизни.

Лучший помощник при многих проблемах – это свежий воздух. Во время каникул постарайтесь, чтобы ваш ребенок чаще «проветривал» свою уставшую за две четверти голову. Будет идеально, если вы сделаете эти прогулки семейными.

Вы много работаете и почти не видите свое чадо? Во время праздников катайтесь вместе на коньках, лыжах, снегокатах! Играйте в снежки и лепите снежную бабу, да не забудьте сфотографировать свое творение, чтобы осталась добрая память.

Ребенок, проводивший много времени на улице во время каникул, адаптируется к школе гораздо быстрее, чем тот, кто все это время просидел около компьютера и телевизора.

Последний вечер каникул

От того, как вы проведете последний вечер каникул, будет зависеть, насколько просто будет привыкнуть ребенку к школе в следующей четверти.

Сделайте этот вечер спокойным

Поменьше упреков и ругани: «Все каникулы отдыхал, а про задания забыл!», «Даже портфель сам не можешь собрать!»

Помогите ребенку собрать портфель

Это не значит, что вы должны сделать это за него. Настаивайте, чтобы он открыл дневник и складывал тетради и учебники, глядя, какие предметы будут завтра. Понадеявшись на «хорошую» память, ваше чадо может в школе не досчитаться пары учебников. Поэтому нет ничего зазорного в том, чтобы проверить, на месте ли все, что нужно.

Помогите подготовить одежду, которую завтра нужно будет надеть

Продумайте все до мелочей, повесьте в шкаф или на стул, чтобы в первое утро новой четверти не нужно было нервно искать колготки, юбки и пиджаки по всей квартире.

Постарайтесь, чтобы он захотел пойти в школу завтра

Может быть, вы были на увлекательной экскурсии или интересном представлении? Как здорово будет, если ребенок завтра расскажет об этом друзьям! Дочка получила в подарок красивую кофточку, о которой мечтала? Если в школе нет формы, пусть наденет завтра новый наряд! В общем, настройте ребенка так, чтобы он подумал: «А неплохо, что завтра в школу!»

Первые недели школьной жизни

Помните, третья четверть – самая длинная и трудная в году. На нее приходятся два «критических» периода школьного года: первая неделя после каникул и межсезонье. У врачей есть даже понятие «синдром третьей четверти », когда в конце зимы – начале весны ученики начинают чаще болеть, а успеваемость падает, желание ходить в школу исчезает. Чтобы ваш ребенок этого избежал, постарайтесь максимально облегчить ему этот трудный период.

Создайте дома спокойную и доброжелательную атмосферу

Вполне вероятно, что оценки в начале четверти вас не порадуют. Но лень и нежелание учиться тут ни при чем. Просто весь организм еще не настроился на учебный лад. Вместо того чтобы читать нотации, выразите уверенность в том, что скоро результаты станут лучше, ведь у вашего ребенка такой хороший потенциал!

Не планируйте других изменений в жизни

Возможно, вы нашли новую студию, чтобы занять ребенка в свободное время, и он горит желанием туда ходить. Но пусть он начнет ее посещать по истечении первых 2–3 недель четверти. Какими бы позитивными ни были изменения, они требуют расхода психической энергии на привыкание к ним, а вашему ученику и так сейчас нелегко.

Продолжайте бывать на свежем воздухе

По возможности, сохраняйте прогулки в будние дни после школы или вечером, когда вы приходите домой с работы. Поужинали – и можно 30–40 минут поиграть в снежки!

Обратите внимание на питание

На дворе середина зимы, в овощах и фруктах витаминов почти нет. Посоветуйтесь с врачом и приобретите хороший поливитаминный комплекс.

Обращайте внимание на жалобы ребенка на головную боль, боли в животе, усталость

Это не «капризы». К середине зимы организм школьника испытывает большие нагрузки, которые усугубляются недостатком солнечного света. Если у вас есть такая возможность, устройте ребенку «внеплановый» выходной посреди недели. Но только не для того, чтобы он сидел за телевизором и компьютером! Сделайте этот день «днем здоровья»: вместе погуляйте в заснеженном лесу, покатайтесь на лыжах. Такой нежданный выходной отлично помогает снять усталость. Чтобы предотвратить злоупотребление ребенка вашей добротой, скажите, что такие дни здоровья будут каждый месяц, но не чаще. Если жалобы на недомогание остаются, покажите ребенка врачу.

Не забывайте про ласку

Психологи говорят: если ребенка не гладить каждый день по голове, то у него «засыхает мозг». Конечно, это образное выражение. Но оно недалеко от истины. В ласке нуждаются не только малыши, но и школьники средних классов, и даже подростки. Доказано, что дети, которых родители часто гладят по голове, обнимают, целуют, более оптимистичны, сообразительны, открыты в общении.

Приласкайте своего ребенка, перед сном посидите с ним рядом несколько минут, почитайте книжку, скажите пару добрых слов, пожелайте спокойной ночи, и трудный завтрашний школьный день будет гораздо легче!

И последний совет для всех тех, кому трудно вставать по утрам: выполните упражнение «Звезда». Еще лежа в постели сожмите руки в кулаки, а потом с силой выпрямите растопыренные пальцы. Сделайте несколько раз подряд в комфортном для вас темпе. Вы очень быстро почувствуете прилив энергии. Вот теперь вы уж точно готовы открыть глаза и начать рабочий или учебный день

10 правил, которые помогут вам в воспитании ребенка.

Мамы часто обращаются к семейному психологу с вопросом о том, как же всё-таки воспитывать ребенка. Что же такое дисциплина и почему она так важна? Воспитывать ребенка – это учить ребенка. С помощью дисциплины формируется самоконтроль, самооценка и уверенность в себе. Обычно воспитание разделяют на позитивное и негативное. При позитивном воспитании вы показываете ребенку, как нужно себя вести, устанавливаете ему границы и правила, напоминая при этом, что вы его любите и уважаете. Негативное воспитание включает в себя физическое наказание, которое формирует у ребенка страх что-то сделать и приводит к низкой самооценке.

Мы решили выделить основные правила, которые будут очень полезны в воспитании ребенка:

1. Будьте хорошим примером для подражания. Если вы требуете от ребенка убирать за собой игрушки, а сами по всей квартире разбрасываете свои вещи, то это вряд ли окажется эффективным.

2. Будьте последовательны. Это очень важно для ребенка. Если вы установили правило, что после 10 ребенок должен идти спать, старайтесь постоянно ему следовать. Не подстраивайтесь под ребенка, только чтобы избежать конфликта.

3. Будьте спокойны и кратки. Чем меньше вы реагируете на поведение ребенка раздражительностью и криком, тем лучше. Пусть ваши комментарии будут короткие и в спокойном тоне.

4. Не откладывайте дисциплину на потом. Устанавливаете ему правила, даже если вы находитесь в общественном месте. Не нужно ждать, что потом, дома вы займетесь его воспитанием.

5. Используйте так называемые «тайм-ауты». Это наказание, когда ребенок сидит отдельно от всех членов семьи и думает над своим поведением. Это действительно работает, так как дети очень не любят находиться без внимания со стороны взрослых. Для этого необходимо обеспечить ребенку такое место, где он сможет находиться в безопасности. То есть это не должна быть кухня, где есть плита и ножи. Пусть ребенок посидит и просто подумает над своим поведением. Без всяких игр и разговоров с вами. Обычно время для «тайм-аутов» определяется следующим образом: по минуте на возраст ребенка.

6. Не используйте физическое наказание в воспитании ребенка. Ваша задача – научить ребенка правильно себя вести, и использовать его тело для этого совсем не нужно. Кроме того, исследования показали, что дети, которых бьют дома, показывают намного чаще агрессивное поведение по отношению к себе и окружающим.

7. Решите для себя, на какое поведение стоит обращать внимание, а какое - лучше просто проигнорировать.

8. Будьте реалистичны. Если вашему ребенку действительно мало двух часов на улице для прогулки с друзьями, или он не успевает сделать уроки за 1 час, то оценивайте его возможности и реалистично относитесь к ним.

9. Обращайте внимание на хорошее поведение ребенка. Дети быстро улавливают, когда вы обращаете внимание на то или иное их поведение. Хвалите ребенка, если он складывает за собой игрушки, помогает вам по дому, быстро встает с постели.

10. Постоянно напоминайте ребенку о том, что вы его любите. Обращайте внимание на плохое поведение, но никогда не говорите ребенку, что это он-плохой, а не его поведение. После того, как вы сделаете ребенку замечание, обнимите его крепко. Пусть он знает, что вы все равно его любите, несмотря ни на что.

Не стоит ждать, что поведение ребенка может измениться за 1 день. Воспитание - это постоянный процесс, над которым нужно работать и совершенствовать его. Часто очень сложно справиться самостоятельно с дисциплиной и поведением ребенка. Тогда стоит незамедлительно обратиться за помощью к семейному психологу.

ТЕСТИ "Семья и дети"

Пройдите тест и узнайте аудиал ваш ребенок или кинестетик, какого цвета ваш характер, какой спорт подойдет вашему ребенку... Посилання:

60 милих витівок, що зроблять вашу дитину щасливою
Як швидко пролітає дитинство! Ми непомітно виростаємо з коротких штанців, іграшки ламаються, а улюблені книжки жовтіють і рвуться. У пам’яті лишаються яскраві миттєвості, бурхливі емоції та незабутні враження. Щоб спогади про дитинство вашої малечі були щасливими, намагайтеся, щоб її життя склалося лише з позитивних моментів. Що треба зробити разом із дитиною, щоб спогади про дитинство були щасливими: Пускати сонячних зайчиків.
Спостерігати як проростає насіння.
Разом скотитися з високої крижаної гірки.
Вирізати щелепи з апельсинових скоринок.
Дивитися на зірки.
Заштриховувати монетки, заховані під папером.
Трясти олівець, щоб здавалося, що він став гнучким.
Приготувати смажений цукор у ложці.
Вирізати гірлянду паперових чоловічків.
Показувати театр тіней.
Пускати жабки на воді.
Малювати мультфільм на полях зошита.
Влаштувати житло в коробці від холодильника.
Зробити виверження вулкану з лимонної кислоти і соди.
Показати фокус з наелектризованими паперовими фігурками та повітряними кульками.
Зробити “бризкалки” з пляшок і влаштувати бій.
Трясти гілку дерева, коли дитина стоїть під нею і влаштовувати листопад (снігопад, дощик).
Спостерігати схід і захід сонця.
Дивитися на хмари та придумувати, на що вони схожі.
Зробити флюгер і пастку для вітру.
Світити в темряві ліхтариком.
Робити восьминогів із кульбаб і лялечок із шипшини.
Ходити на рибалку.
Залишати відбитки тіла на снігу. Робити снігового янгола.
Годувати птахів.
Майструвати дім із меблів.
Сидіти біля вогнища та смажити хліб на гілочці.
Запускати повітряного змія.
Вертіти, крутити, піднімати дитину за руки.
Побудувати замок із піску, заритися в пісок, вирити глибокий колодязь, щоб дістати до води.
Сидіти в темряві при свічках.
Робити чортиків з намиленого волосся.
Повторювати одне слово багато разів, щоб воно перетворилося на інше.
Дивуватися своїй гігантській тіні та грати з тінями в квача.
Стрибнути в калюжу.
Робити записи молоком.
Влаштувати бурю в склянці води.
Закопати скарб у тарілці з кашею.
Зробити носики з насіння клена, ордени з будяків, сережки з черешень.
Дути на пушинку.
Залишити травинку в мурашнику і потім спробувати мурашину кислоту.
Їсти заячу капусту, смоктати смолу, злизувати березовий сік і кленовий сироп, жувати травинки.
Видавлювати формочками печиво.
Співати хором.
Полагодити улюблену іграшку.
Пускати мильні бульбашки.
Прикрашати ялинку.
Свистіти через стручок акації.
Змайструвати ляльковий будиночок.
Залізти на дерево.
Грати в привидів.
Придумувати маскарадні костюми.
Говорити про мрії.
Стукати в саморобний барабан.
Випустити в небо повітряну кулю.
Дивитися на світ через кольорові скельця.
Малювати на запітнілому склі.
Стрибати в купи осіннього листя.
Почати обід з десерту.
Одягти на дитину свій одяг.
Насолоджуйтеся і радійте разом! Саме дитячі спогади – джерело сильних позитивних емоцій. До того ж вони є гарантією успішного майбутнього життя. Не забувайте, що ваш стиль стосунків одне з одним в майбутньому перейде до таких же стосунків і з онуками. Джерело: www.karpachoff.co

ЯК ЗІПСУВАТИ СТОСУНКИ З ДІТЬМИ, ТА Й САМИХ ДІТЕЙ

Коли мені було чотирнадцять, мій батько був таким нерозумним, що я ледь витримував його; але коли мені виповнився двадцять один рік, я був вражений, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років.

Марк Твен

Кожна бабуся переконана, що онуки в неї бездоганно прекрасні, хоча виховуються вони абсолютно не правильно.

Достатньо однієї дитини, щоб заповнити увесь двір і дім. Марк Твен

Як це не дивно, стосунки з дітьми часто бувають зіпсованими ще до того, як самі діти з'явилися на світ. Чому? Тому що їхня поява була: або випадковою, неусвідомленою; або за рахунок дитини батьки намагалися вирішити якісь свої проблеми, часто ніяк із цією дитиною не пов'язані. Тобто дитину народжували для чогось, для чого вона зовсім не пристосована (аж до того, щоб татові не ходити в армію). Досить часто це з'ясовується вже потім, коли вона народиться. Посилання:

Як сучасній дитині все встигати?

Сучасні школярі надзвичайно навантажені: навчання, хобі, деякі громадські обов’язки займають дуже багато часу – а ще ж треба виділити кільки годин на відпочинок та ігри. Як організувати розпорядок дня дитини та навчити її бути організованою? Допоможуть кілька порад.

Треба навчити школяра планувати свій день. Коли дитина приходить зі школи, вона повинна проаналізувати домашнє завдання – що треба зробити і наскільки це складно, скільки це займе часу. До запланованого часу треба додати десь 30 хвилин для запасу. Варто заздалегідь визначитись, коли дитині комфортно робити домашнє завдання: одразу після школи, після відпочинку чи прогулянки. Привчайте школяра виконувати складні завдання в той день, коли вивчалася нова тема, тоді витрачатиметься менше часу на згадування інформації, яку отримав на уроці. Починати робити домашнє завдання краще зі складних завдань.

Якщо дитина не розуміє якогось предмета – примушувати сидіти її над завданням, доки вона не вивчить, неправильно. Проблема може бути в іншому – некомфортне сприйняття інформації або вчитель не зумів якісно і доступно пояснити.

Оптимізація часу

Кілька порад, які допоможуть дитині не гаяти часу:

стежте, щоб школяр не відволікався, коли виконує домашнє завдання;

не допускайте безперервного сидіння над уроками більше, ніж 2 години. Краще організувати відпочинок чи прогулянку, а потім повернутися до виконання завдань;

якщо дитина відволікається під час виконання домашнього завдання, знайти причину (здебільшого доводиться тимчасово «конфіскувати» смартфон).

Культура порядку

Навчіть школяра бути організованим. Порядок має бути скрізь: на книжкових полицях, на робочому столі (де не треба буде півгодини шукати лінійку чи циркуль), у власних речах, у шафі. Якщо дитина буде чітко організована та охайна в усьому, вона матиме багато вільного часу.

Чого не варто робити:

примушувати дитину: краще поетапне делікатне виховання, ніж нав’язування;

перевантажувати школяра: зараз є чимало цікавих занять, але це не означає, що, окрім школи, дитина має 5 разів на тиждень відвідувати 5 різних гуртків. Це лише призведе до нервового зриву і візиту до психолога. Школа, репетитор, 1-2 гуртки – допустимий максимум;

карати, сварити за недотримання розпорядку: денний розпорядок потрібен, щоб дитині було комфортно, щоб вона мала більше вільного часу для себе. Якщо вона з якихось причин не дотрималася його – вона просто менше погуляє чи пограється. Додаткових «санкцій» не потрібно.

Постійно ввімкнений телевізор шкідливий для дітей

Дослідники Массачусетського університету провели експеримент щодо шкоди постійно ввімкненого телевізора. Як стверджують психологи, третина малюків живе в оселях, де постійно працює телевізор. Батьки можуть залишити його включеним для фону і піти в іншу кімнату. А цей «фон», як з’ясувалося, є шкідливим. Детальніше:

10 познавательных украинских сайтов для детей Сказки, мультфильмы, разивающие задания на украинском языке

Є слово, яке допоможе врятувати шлюб – дослідники

Якщо казати вашому партнерові “дякую”, це може стати запорукою довгого та міцного шлюбу.

Про це йдеться у новому дослідженні університету Джорджії, яке цитує видання The Independent.

Подяка та вдячність можуть стати ефективним захистом від розлучення та впливати на прихильність партнерів. Воно може також може протидіяти конфлікту та негативу, додають вчені.

За словами провідного дослідника Аллена Бартона, навіть якщо пара переживає стрес та труднощі в інших сферах стосунків, подяка може сприяти позитивним зрушенням у шлюбі.

Під час дослідження було опитано 468 подружніх пар. Виявилося, що “дякую” чи вдячність також перериває негативне спілкування між подружжям, коли пара перебуває під тиском. Джерело:

Шкільна форма: відмовитись не можна, обрати нема що

Більшість із нас пам’ятає час коричневих та синіх шерстяних шкільних форм. Дівчата прикрашали сукні мереживними манжетами та комірцями, які мало не кожного дня треба було відпорювати та пришивати інші. Відтоді відбулося багато змін, шкільна форма також дещо змінилася.

ШКІЛЬНА ФОРМА: ТРУДНОЩІ ВИБОРУ

Юристи стверджують, що сьогодні немає жодного нормативного акта щодо обов’язковості носіння шкільної форми. Проте це може бути передбачено в деяких навчальних закладах шкільним уставом. Так, «накрохмалені» та «відпрасовані» діти радують учителів не тільки на шкільній лінійці, а й протягом навчального року.

Нині виробники пропонують широкий асортимент шкільного одягу. Серед відомих брендів на вітчизняному ринку можемо назвати: “Велма”, “Мілана”, “Юність”, Nui Very (Україна); Marks & Spencer (Англія) тощо. Детальніше:

Дитячий шампунь: море радості і океан хімії?

Купання дитини має свої традиції. В давнину немовлят мили у відварах трав або взагалі відтерміновували якомога далі цей процес. Так, у XII ст. придворний лікар Ервард описав перші дні Людовика VIII: «17 листопада 1601 року, через 45 днів після народження, немовляті вперше із задоволенням помили голову».

Років 30 тому в арсеналі молодих батьків для догляду за дитиною були тільки присипки, розчин марганцю, дитяче мило та кип’ячена вода.

А твердження, що дитину на першому році життя треба купати без мила, вже давно кануло в минуле. В радянські часи це було правильним, бо «Дитяче мило» містило луг і не підходило для щоденного миття найніжнішої шкіри немовляти. Детальніше:

Звідки у дітей беруться воші? Як з ними боротися?

Що таке воші? Як вберегти дитину, якщо в навчальному закладі все ж таки виявили цих капосних комах?

Усі знають, що в школах регулярно проводять огляди учнів із метою не прогавити появи цих нежданих гостей, і подекуди таки виявляють, що діти вже хворіють на педикульоз, тобто в них є воші. Детальніше:

Учащаяся молодежь Украины пренебрегает своим здоровьем, - ЮНИСЕФ

Согласно данным исследования, проведенного среди учащихся во всех регионах Украины, за последние четыре года увеличилось количество учеников, которые употребляли алкогольные напитки. Чаще всего школьники впервые пробуют алкогольные напитки в возрасте 13-15 лет (33 процента). Каждый второй 6-классник и более 90 процентов 15-17-летних пробовали какой-либо алкогольный напиток, 15 процентов респондентов попробовали алкоголь еще в возрасте 10-11 лет. Подробнее:

Родительская опека в Интернете – вовсе не лишняя

Родителям были заданы вопросы о том, как их дети ведут себя в Интернете, особое внимание было уделено виртуальным знакомствам детей и подростков. Как подчеркивают исследователи, среди основных угроз, которые представляет Интернет для подростков – вредоносные программы, выманивание индивидуальной информации, порнография, а также материалы, пропагандирующие насилие и потребление наркотиков.
Самой распространенной угрозой в Сети являются кибер-издевательства, преследования, унижения со стороны других детей или подростков, с использованием таких цифровых технологий как SMS, электронная почта или мгновенные сообщения, сообщили организаторы опроса. Подробнее:

Мнение психологов: отличником быть опасно

Они теряются в тех ситуациях, в которых двоечники всегда умели выкручиваться будь то драка, споры с начальством или признание в любви. К тому же недавно ученые пришли к выводу, что "круглые" отличники вчетверо чаще попадают в психиатрические клиники.

Школьники, имеющие лишь отличные оценки, страдают биполярным расстройством значительно чаще учеников со средней успеваемостью. К такому выводу пришла группа ученых из Великобритании и Швеции под руководством Джемса МакКейба из Королевского колледжа Лондона.

В своем отчете об исследовании, который был опубликован в British Journal of Psychiatry специалисты проанализировали успеваемость почти 714 тысяч шведских школьников, которые завершили обязательное среднее образование в 1988-1997 годах. Успеваемость оценивалась по результатам экзаменов, которые учащиеся сдавали в возрасте 15 и 16 лет. Полученные данные ученые сравнили со статистикой госпитализаций по поводу биполярного аффективного расстройства (ранее известного как маниакально-депрессивный психоз) в исследуемой группе. Подробнее:

В чем проблема обычных детей?

Ученые выяснили, что бороться с этими качествами бесполезно. Различные специалисты со всего мира, изучающие поведение детей ежедневно проводят многочисленные исследования, в ходе которых узнают новые подробности детской психологии. На этот раз ученым удалось выяснить, что лень неизлечима, дети, одинаково хорошо владеющие обеими руками, чаще имеют проблемы в школе, а девочки заражаются боязнью математики от учительниц. Бороться с ленью бесполезно. Германские ученые детально изучили феномен "ленивости студентов" и пришли к выводу, что лень заложена на генетическом уровне, и бороться с ней бессмысленно. Любой человек, будь то ребенок или взрослый студент, крайне неохотно поглощает новую информацию, ссылаясь на ее ненужность. Подробнее:

Умный или одаренный: в чем различие?

В США на бампере машин порой можно увидеть наклейку с надписью «Мой ребенок – честь школы!». Допустим, наклейка получена. Ребенок умен. Но одарен ли он? Хотите верьте, хотите нет, но разница есть. Ниже приведена сравнительная таблица, иллюстрирующая некоторые поведенческие маркеры, составленная по материалам Джанет Сзэбос Роббинс из государственной ассоциации одаренности.
Вовлечен интеллектуально и физически
Упорно трудится
Может быть невнимательным, и по-прежнему получать хорошие оценки и тестовые баллы
Отвечает на вопросы
Ответы подвергает сомнению
Дружит с детьми своего возраста
Предпочитает взрослых или детей старшего возраста
Легко учится
Часто уже знает ответы
Удовлетворен собой (когда дает правильный ответ)
Очень самокритичен (перфекционист)
Хорошо запоминает
Хорошо предполагает

«Все одаренные дети умны, но не наоборот. И родителям умных детей это очень трудно понять», – объясняет Андреа Мишлер, которая в течение девяти лет занималась с учениками по программе «Одаренные и талантливые». Тот факт, что ребенок получает отличные оценки, но не талантлив, помимо разочарования приносит родителям и глубокое чувство растерянности и недоумения. Мишлер подчеркивает, что оценки не всегда служат достоверным критерием. «Иногда одаренные дети такие перфекционисты, что из-за страха перед оценками не могут даже пошевелиться. Поэтому, возможно, что они получают низкие баллы или даже числятся в отстающих», – говорит она. Подробнее:

Социальное давление и депрессия в подростковом возрасте

Волнение за ребенка подросткового возраста вполне естественно. Трудно не волноваться, когда его настроение, словно качели, раскачивается изо дня в день, когда хлопанье дверьми становится привычным повседневным явлением и в общую картину происходящего, очень вероятно, может проникнуть алкоголь. Нравится нам или нет, но это обычные реалии для большинства подростков. В таком случае, какое же поведение будет служить поводом для беспокойства?
Американский национальный институт психического здоровья (NIMH) перечисляет следующие признаки депрессивного состояния. Подробнее:

Причины и профилактика школьных болезней ребенка
Какие недуги поджидают наших чад за дверями храмов знаний, и как их предотвратить?
К сожалению, хронические заболевания отмечаются у 90% школьников. Отклонения в здоровье у ребят 7-17 лет по вине образовательных перегрузок, нарушений условий обучения, режима питания и стресса носят обобщающее определение "школьные болезни". Однако до лечения лучше не доводить.Медицинская статистика указывает, что первый враг учеников средних школ - снижение зрения. Чаще всего детские глаза страдают от близорукости (миопия), когда ребенок плохо видит вдаль. Согласно подсчетам, "очки для дали" носит каждый пятый ученик младших классов и почти половина старшеклассников. Реже у детей развивается дальнозоркость (когда глаза плохо видят вблизи), а также астигматизм, - специфическое понижение зрения. Благодатная почва для расстройств зрения - длительная зрительная работа на близком расстоянии: чтение, письмо, черчение, работа за монитором. Подробнее:

Как повысить мотивацию детей в обучении

Содействие мотивации как желанию и стремлению ребенка к успеху является универсальной задачей для учителей и родителей. «Хорошо мотивированный ребенок» – это всегда радость. Во время уроков его рука устремляется вверх. Он не может дождаться лабораторного и практического занятия или даже обычного формального теста. Он решает одну задачу за другой, непрерывно продвигаясь вперед, даже в том случае, если его результаты не идеальны, а на пути встречаются различные неудачи.К сожалению, как показывают исследования, такие дети встречаются довольно редко. По данным недавнего обзора Национальной ассоциации образования США (National Education Association), учителя отмечают, что около 60 % учеников оказались «незанятыми» или «немотивированными». На практике это означает наличие большого количества деморализованных детей с большим количеством раздраженных и разочарованных в них учителей и родителей. Детальніше:

Безперервний конвеєр моральних калік. Кого ми виховуємо?

Батьківське виховання – це мало не найважливіша з усіх складових особистості будь-якої людини. Діти бачать – діти роблять. Вони вбирають усе як губка. На жаль, іноді батьківський приклад має згубний вплив на особистість дитини. Звідки беруться слиньки, егоїсти, невротики, скнари або моральні виродки? Хоч як би грубо це звучало, але всі вони родом з дитинства. Що випромінюєш, те й породжуєш. Усі проблеми зароджуються в дитинстві. Це логічний процес, схожий на конвеєр. Що треба зробити, щоб зупинити безперервний конвеєр моральних калік?

Ця стаття професійного психолога якщо не припинить цей деструктивний процес, то точно змусить усіх батьків задуматися над тим, кого вони виховують.

От не знаю, це особисто мені так «щастить» чи справді мало не в половини дітей, яких до психолога направляють лікарі чи педагоги з підозрою на різні розлади (саме так до мене приходить більшість клієнтів), діагноз один: дорослі, які оточують дитину, – ідіоти. Детальніше:

Как помочь ребенку найти свое призвание

Все мы хотим, чтобы наши дети имели цель в жизни, будь то построение семьи или улучшение качества образования в разных странах мира. Но, на удивление, сегодня есть много молодых людей, живущих бесцельно. В своей книге «Путь к цели: как помочь нашим детям найти свое призвание в жизни» психолог из Стэнфордского университета Уильям Дэймон говорит о том, что только 20 % молодежи в возрасте от 12 до 26-ти лет нашли что-то значимое, чему они хотели бы посвятить свою жизнь. Еще 25 % молодых людей «дрейфовали», не имея даже более расплывчатой цели или какого-либо плана, чтобы выделить для себя какое-то одно направление; остальные же находились примерно посередине. Так что же это значит – иметь цель и как мы можем спасти наших детей от этого дрейфа? Подробнее:

Агрессивное поведение детей и подростков

С проявлениями агрессии и насилия мы встречаемся дома, в школе, на улице. К сожалению, они стали частью нашей повседневной жизни. Все чаще и чаще мы чувствуем себя беспомощными, услышав из средств массовой информации о проявлении разного рода жестокости.Под агрессией подразумевается любое преднамеренное действие в физической или словесной форме, направленное на причинение вреда, потери и боли другим людям или себе самому. Насилие, в свою очередь, ‑ это агрессия, направленная на других людей. У детей, как и у взрослых, различают вербальную и невербальную агрессию.Формами вербальной (словесной) агрессии являются: обзывание, настырные жалобы, дерзость по отношению ко взрослым или ровесникам, высмеивание, колкие замечания с целью вызвать у другого человека неприятные эмоции.

Подробнее:

Гіперактивність. Особливі діти серед нас і їх чимало

Вашій дитині замала найбільша ігрова кімната, жодна колисанка не заспокоює її, вона дуже рухлива, імпульсивна, незібрана, але водночас така весела, добра, цікава і кмітлива? Це означає, що вам, як і мені, пощастило бути мамою великого непосидика. Або, кажучи по-науковому, гіперактивної дитини.
Квартиру, де живе такий малюк, одразу впізнаєш. Дверцята всіх шафок зазвичай перев’язані мотузками або відсутні зовсім, а предмети, що б’ються, мнуться і рвуться, підняті на недосяжну для дитини висоту. Там ніхто не дивується, якщо тато вранці не може знайти свого черевика, бо син грав із ним у машинки, а мама … А мама звикла до всього, почувши галас у сусідній кімнаті, не мчиться туди стрімголов, а спокійно аналізує: «Реве? – Не реве! Значить, не забився, а решта – дрібниці».

Діти пізнають і досліджують навколишній світ. Але деякі роблять це так активно, що їхні батьки починають хвилюватися: «А чи все з ними гаразд?» Детальніше:

Дитячі загадки, що ставлять дорослих у глухий кут. І де тут логіка?!

Мама захрипла! Діти оглухли! Сусіди вивчили все напам’ять! Собака переказав! Уроки зроблено!

Чимало батьків із жахом зізнається, що навіть якщо у них за спиною є три вищі освіти, участь в інтелектуальних іграх, ступінь доктора наук, усі знання різко кудись зникають, коли сідаєш робити з дітьми домашнє завдання. Іноді завдання, ребуси і загадки зі шкільних підручників, заганяють у глухий кут навіть суперзнавців.

Уся справа в тому, що діти сприймають довкілля абсолютно не так, як дорослі. Вони не шукають спеціальних схем, закономірностей, не переймаються складними обчисленнями, вони ще не знають законів, теорем і аксіом. Саме тому вони швидко розв’язують загадки, над якими дорослі думають півдня.

Ось кілька завдань зі шкільних підручників. Спробуйте розв’язати!

1. Яке колесо не крутиться під час правого розвороту?

2. Це нежива істота, але в неї є 5 пальців.

3. Яке слово в словнику написано неправильно?

4. Вантажівка їхала в село. По дорозі вона зустріла 4 легкові машини. Скільки машин їхало в село?

5. Якою рукою краще розмішувати чай?

6. Нагодуй мене і я буду жити, але дай води – і я помру. Хто я?

7. Хто ходить сидячи?

8. Народжуються – летять, живуть – лежать, вмирають – спливають.

9. Що намокає, поки сушить?

10. Що більше з неї береш, то більше стає … Що це?

11. Я завжди десь між небом і землею, завжди на відстані. Якщо спробувати до мене підкрастися – я буду віддалятися.

12. Йшов чоловік із дружиною, брат із сестрою і швагро із зятем. Скільки всіх?

13. Я живу тільки там, де є світло, але щойно воно посвітить прямо на мене – я вмираю.

14. Що може подорожувати по світу, залишаючись в одному і тому ж кутку?

15. У якого слона немає хобота?

16. Увечері мені дають завдання на ранок. Я завжди його виконую, але мене все одно сварять. Хто я?

17. Що завжди збільшується і ніколи не зменшується?

Відповіді

1. Запасне

2. Рукавичка

3. Неправильно

4. Одна

5. Найкраще ложечкою

6. Вогонь

7. Шахіст

8. Сніжинки

9. Рушник

10. Яма

11. Горизонт

12. Троє

13. Тінь

14. Поштова марка

15. У шахового

16. Будильник

17. Вік людини

Перевірено, малюк впорається з цими завданням значно швидше, не докладаючи особливих зусиль! Ех, ми, дорослі, все тільки ускладнюємо. І це стосується не лише вирішення поставлених завдань. Нам би всім дитячу безпосередність – і життя було б значно простішим.

Якщо дитина дотягується до вух – час до школи!

Сьогодні почула діалог матусь біля дитячого садочка. Одна з них розповідала, що її 5-річна Катруся з двох років читає, рахує, знає алфавіт, розв’язує нескладні математичні задачі, тому вона має намір віддати її цього року до школи. Інша дивувалася інтелектуальним здібностям Катрусі і шкодувала, що її Марійка так не вміє.

Отже, чи справді набуті дитиною навички в письмі, читанні, рахунку означають її повну готовність до школи?

Психологи наголошують: важливо, щоб у малюка сформувалася соціально-психологічна готовність до навчання, вміння тривалий час концентрувати увагу, з’явилася здатність до довільного запам’ятовування, потреба і інтерес до пізнання нового. Тому рішення про те, чи стане дитина в цьому році першокласником, батькам варто приймати разом зі спеціалістами – педагогами та психологами, – орієнтуючись насамперед на особливості розвитку малюка. Дитина повинна бути готова фізично, інтелектуально, психологічно, соціально та емоційно.

Найважливішою для дитини є її фізіологічна готовність до навчання у школі. Це означає, що в неї має бути розвинений на певному рівні скелет. В дошкільному віці (зазвичай у 5-6 років) у дітей відбувається «стрибок у зрості», що полягає у суттєвому видовженні рук і ніг. Філіппінський тест точно характеризує біологічний вік. Треба попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще надто короткі.

Тест відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Вікові межі у всіх дітей різні, хтось у 5 років може виконати цей тест, а хтось – у 7. Але якщо дитина виконала філіппінський тест, це не означає, що вона вже готова до навчання в школі.

Філіппінський тест допоможе вам визначити лише один із показників шкільної зрілості – ступінь фізіологічної готовності до навчання в школі. Детальніше:

Велика електронна бібліотека.

Окна Овертона

ПОСІБНИК З Інтернет-БЕЗПЕКИ ДЛЯ БАТЬКІВ

УМОВИ ПОЗИТИВНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ У СІМ’Ї

Т. Ф. Алєксєєнко

У практиці сімейного виховання стало звичним залякувати дитину і маніпулювати її почуттями. Чим менша дитина, тим легше це відбувається. Про те, як подібні методи виховання впливають на дитячу психіку, більшість батьків, як правило, не задумуються. А даремно. Адже повноцінний розвиток особистості можливий тільки на основі почуття психологічної безпеки. Його необхідно формувати ще з раннього дитинства і в колі найрідніших близьких. Основними складовими процесу забезпечення психологічної безпеки є самопізнання та інстинкт. Без них виховні зусилля можуть не досягти поставлених цілей. Це пояснюється тим, що наші уявлення про себе значною мірою впливають на те, як ми ставимося до дітей. Коли ми знаємо і любимо себе, це передається дітям. Ми проектуємо на них власні відчуття впевненості, душевної рівноваги і благополуччя й тим самим спонукаємо їх до того, щоб вони розуміли і любили себе та інших.Навчитись любити себе і добре ставитись до оточуючих нелегко, особливо якщо у своєму дитинстві батьки почувалися нелюбимими дітьми. Тому так важливо кожному заглянути собі в душу, звернути увагу на власне внутрішнє «я», спробувати знайти причину наявних виховних проблем з дітьми у своєму життєвому досвіді. Детальніше:

Сучасні гаджети: яка небезпека чекає на вашу дитину?

Нині сучасну дитину майже не здивуєш новомодними гаджетами. Планшет у руках малюка давно замінив йому іграшки, прогулянки та спілкування з однолітками. Поки дитина зосереджено водить пальцями по екрану, мама встигає приготувати обід, поприбирати та відпочити. Чи можна відволікати дитину планшетом? Яка небезпека чекає на малюка під час ненормованої гри з планшетом?
Часте використання планшетів заважає успіхам дітей. Британська асоціація викладачів попереджає: більшість дітей не виконують прості завдання – наприклад, побудувати щось із кубиків – через те, що забагато використовують планшети. Експерти закликають батьків скоротити кількість часу, який діти проводять у товаристві сучасних технологій.
Отже, 9 причин заборонити дитині планшет:
1. Порушення нормального розвитку. Дитячий лікар Кріс Роуен радить батькам не дозволяти користуватися портативними пристроями дітям до 12 років, бо вони негативно впливають на розвиток дитини.
2. Порушення сну. За даними дослідників інституту Центр вивчення світла, підсвічування екрану впродовж двох годин призводить до зниження вироблення мелатоніну. В результаті порушення сну, – дитині треба більше часу, щоб заснути, сон стає неспокійним.
3. Зниження росту мозку. Вченими доведено, що мозок малюків стрімко росте до 2-х років і продовжує рости до 21 року. Часте сидіння за планшетом призводить до зниження впливу на дитину подразників зовнішнього середовища, які допомагають розвиватися головному мозку. В результаті діти отримують дефіцит уваги, мають когнітивні затримки і порушення в навчанні.
4. Підвищена агресія. А також підвищення імпульсивності, нездатність самостійно регулювати свій стан, тобто часті істерики – це «друзі» планшета.
5. Залежність. Так само, як і дорослі, діти з легкістю можуть призвичаїтися до електронних іграшок.
6. Психічні захворювання. У Канаді кожна шоста дитина має діагноз психічного захворювання, для лікування якого потрібні небезпечні психотропні препарати. Навіть у найменших користувачів гаджетами розвивається занепокоєння, депресія, синдром дефіциту уваги і біполярний розлад.
7. Порушення центральної нервової системи. Давно відомо, що електромагнітне випромінювання від сучасних пристроїв негативно впливає на центральну нервову систему, що загрожує не лише розсіяною увагою, а й зниженням коефіцієнта розвитку інтелекту.
8. Соціальне значення. Дітям, які проводять весь свій час за планшетами і смартфонами, важко спілкуватися з однолітками і дорослими в «реальному» житті, знаходити спільні інтереси з однолітками.
9. Активний спосіб життя. Також важливо пам’ятати, що планшет у руках дитини загрожує не лише серйозними відхиленнями у розвитку та захворюваннями, а й ніколи не замінить йому рухливих ігор на свіжому повітрі. Щоб малюк розвивався і ріс здоровим, йому необхідне активне дозвілля, прогулянки та спілкування з однолітками! Джерело:

Через сучасні гаджети діти втрачають навички письма

Фінляндія, США, Велика Британія і навіть Японія скорочують – а з часом і поготів скасують уроки каліграфії і прописів молодшим школярам. Педагоги стверджують, що навички письма від руки сьогодні не потрібні, і перерозподіляють години на користь інформатики та викладання друкування на клавіатурі.

Із 2016-го Фінляндія офіційно скасовує обов’язкове навчання в школах письма від руки: цей предмет стане факультативним, а основні уроки присвячуються роботі з комп’ютером. Викладач початкової школи Верту Халлоген пояснює: “Учителю бракує часу на все. Показати, як писати, півсправи. Ще необхідно практикуватися, а годин на це не відводять”. Джерело:

Финляндия отказывается от преподавания предметов в школе

Финляндия собирается внедрить одну из самых радикальных реформ образования, которая когда-либо была предпринята государством: отменить традиционное обучение по предметам и заменить его обучением по отдельным темам. Об этом пишет The Independent.

Это реформа уже началась со столицы страны – Хельсинки. Организаторы и участники реформирования утверждают, что стране теперь нужен другой вид образования для подготовки людей к жизни. По их мнению, нужно внести изменения в систему образования, которые необходимы для современной индустрии и современного общества. http://ru.osvita.ua/school/46552/

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини:

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. Не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10.Ніколи не карайте дитину приниженням.

11.Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12.Привчайте дитину самостійно мислити.

13.Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14.Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15.уважно ставтеся до потреб дитини.

16.Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17.Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18.Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19.Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20.Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21.У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22.Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23.Допомагайте дитині бути особистістю.

24.Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25.Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26.Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

10 фраз, які вчителі хотіли б сказати батькам:

Для того, щоб допомогти вчителям та батькам порозумітися, психологи склали топ-10 питань, які стають наріжним каменем у їх стосунках. Ми пропонуємо до вашої уваги перелік з 10 ідей, які педагоги хотіли б донести до батьків своїх вихованців.

1. Дайте шанс новому вчителю. Зазвичай ми з острахом та недовірою ставимося до всього нового. Спробуйте зрозуміти та прийняти нового вчителя, тоді й ваші діти

зможуть це зробити.

2. Вчитель – звичайна людина. Пам’ятайте про те, що вчителі – такі самі люди, як і всі інші. В них бувають вдалі та невдалі дні, поганий чи хороший настрій.

3. Прийміть нові методи виховання. Сучасні діти дуже сильно відрізняються від своїх батьків, коли вони самі навчалися у школі. Навчальні програми та педагогічні методи постійно вдосконалюються. Ви маєте довіритися професіоналам.

4. Немає нічного страшного чи поганого в тому, що ваша дитина стала навчатися гірше. Не тисніть на неї. Особливо часто в середній школі для учнів починається період «американських гірок». Досвід невдач навчить їх у майбутньому долати труднощі.

5. Навчіться слухати. Для батьків їх діти найкращі у цілому світі, і досить часто вони не можуть спокійно слухати критику чи зауваження на свою адресу, сприймаючи це за особисту образу.

6. Домашнє завдання для дітей, а не для батьків. Дитині можна допомагати, але аж ніяк не виконувати завдання замість неї.

7. Цікавтеся успіхами у навчанні та справами у школі, навіть якщо ваша дитина навчається у старших класах. На жаль, батьки першокласників значно частіше спілкуються зі своїми дітьми та їх вчителями.

8. Вчителі теж мають право хворіти. Чомусь не всі батьки готові з порозумінням ставитися до того, що у вчителя може бути лікарняна відпустка. Більшість обурюється, коли вчителя немає на роботі хоча б тиждень.

9. Не дозволяйте дітям обговорювати вчителів. Якщо ви разом із чоловіком чи подругою збираєтесь поговорити про навчання, школу та вчителів, зробіть так, щоб ваша дитина не чула цієї розмови.

10. Звичайно, оцінки – це дуже важливо, але вони не є метою навчання. Не робіть трагедію з поганої оцінки за контрольну. Також не варто надмірно хвалити й за високі оцінки.

Джерело: "Освітня скарбниця"

Поради батькам:

• Не чекай, що твоя дитина буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

• Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив.
• Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб.
• Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому вона важка не менше, ніж тобі.
• Не принижуй!!!
• Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми.
• Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
• Дитина - це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід плоті. І крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на зберігання.
• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би , щоб робили твоєму.

• Люби свою дитину будь-якою - не талановитою, невдахою, дорослим. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина - це свято, яке поки з тобою. За матеріалами: http://ped-kopilka.com.ua/

Самые лучшие книги для детей

Родители должны приложить максимум усилий для того, чтобы чтение для ребенка стало не обязанностью или повинностью, а истинным удовольствием. Поэтому чрезвычайно важно постепенно и при этом целенаправленно ввести малыша в прекрасный мир литературы. При этом вы должны помнить о том, что, предложив ребенку несколько скучных книг, вы можете навсегда отбить у него желание к чтению. Потому нужно знать, какие книги подходят для того или иного возраста.
Детские книги должны быть прежде всего понятными. Чем младше ребенок, тем доступнее и незамысловатее должен быть сюжет. Именно благодаря этому он сможет без проблем понять его. Естественно, любое прочитанное стихотворение, книга, рассказ и т. д., пополнят словарный запас ребенка, но здесь очень важно не переусердствовать. В противном случае чтение для него станет сложным заданием. Ведь совсем не случайно, что дети запоминают только те книги, которые им интересны. Библиотека книг для ребенка должна пополнятся новыми экземплярами в зависимости от возраста. И это вполне закономерно, не нужно заставлять ребенка возвращаться к уже давно пройденному. Существует её множество книг, которые ему обязательно понравятся. Подарите своему ребенку бесценную радость «открытия» новых «слов», сюжетов, путешествий. При выборе книг стоит учитывать не только возраст малыша, но и уровень его развития.
Современные книжные магазины предлагают огромное количество книг. Выбирайте те произведения, которые помимо увлекательного сюжета несут и определенные воспитательные идеи: учат справедливости, добру, честности. Самыми талантливыми заслужено считаются те авторы, которые посредством книги «общаются» с ребенком доступным, простым языком, давая ему прекрасный образец правильной, красивой речи. В данном отношении без классики не обойтись. Это именно те произведения, которые одинаково актуальны во все времена. Большинство из них сегодня можно найти в разделе онлайн литература.
Для самых маленьких ребятишек идеально подойдут книги наподобие «Школы семи гномов», «Очень голодной гусеницы» или «Моей первой книги». Дошкольникам стоит почитать следующие произведения: «Что я видел» Бориса Житкова, «Приключения Тома Сойера» гениального Марка Твена, «Дикие лебеди» Ганса Андерсена. А вот ученики младших классов непременно оценят книги «Крокодил Гена и его друзья», «Дюймовочка», «Три медведя».

Посібник для виховних годин та батьківських зборів "Як допомогти дітям пережити лихо"

Матеріал надає інформацію для батьків про те, як допомогти дітям різного віку, які перебувають в ситуації конфлікту.

Брошуру підготовлено ГР "Віра, Надія і Любов" в рамках проекту Всеукраїнської громадської організації «Жіночий консорціум України» «Впровадження Конвенції ООН про права дитини в Україні», який здійснюється за фінансової підтримки міжнародної громадської організації Save the Children International та Шведського агентства з питань міжнародного розвитку (SIDA).

В брошурі використані матеріали посібника «Перша психологічна допомога дітям», підготовленого міжнародною організацією Save the Children. Повну версію посібника можна знайти за посиланням:

Вподобання дитини за кольором

Занадто довгий сон знижує розумові здібності

Занадто довгий сон може знижувати розумові здібності людини, стверджують дослідники з університетськоїклініки в Мадриді (Іспанія) та Колумбійському університеті в Нью-Йорку (США).

Як показали результати аналізу, люди, які сплять у середньому по 9 годин і більше, мають більш низькіпоказники когнітивних функцій мозку в порівнянні з тими, хто спить по 6-8 годин на добу. Результатипроведеної роботи опубліковані в журналі Psychіatrіc Research.

Група дослідників вивчила дані понад 2700 осіб у віці 60-70 років, які перебували під спостереженням фахівцівпротягом трьох років. Контрольну групу склали 49% учасників експерименту, що спали по 6-8 годин на добу, 40% випробуваних мали звичку спати по 9 і більше годин і 11% спали лише по 5 годин на добу й менше.

На початку й наприкінці всього експерименту пацієнти проходили тест для визначення стану когнітивнихфункцій мозку, так званий міні-тест дослідження психічного стану (MMSE), що використовується для оцінкидеменції. У підсумку було з'ясовано, що зниження таких когнітивних здібностей, як пам'ять і мислення, ішлоудвічі швидше у прихильників тривалого сну в порівнянні з тими, хто спав по 6-8 годин.

За словами авторів роботи, різниця в показниках розумового стану сонь і контрольної групи людей виявилася значною, причому отримані результати залишилися незмінними при врахуванні таких факторів, як вік учасників експерименту, їхня освіта й наявність шкідливих звичок (паління, прийом алкоголю).

За матеріалами: МедПортал

Діти і гроші

Спілкування і довірливі стосунки з дитиною

10 "золотих правил" виховання щасливих дітей

Памятка родителю от ребёнка.

Не балуйте меня, вы этим меня портите. Я очень хорошо знаю, что необязательно предоставлять мне все, что я запрашиваю. Я просто испытываю вас.

Не бойтесь быть твердым со мной. Я предпочитаю именно такой подход. Это позволяет определить мне свое место.

Не полагайтесь на силу в отношениях со мной. Это приучит меня к тому, что считаться нужно только с силой. Я откликнусь с большой готовностью на ваши инициативы.

Не будьте непоследовательными. Это сбивает меня с толку и заставляет упорнее пытаться во всех случаях оставить последнее слово за собой.

Не расстраивайтесь слишком сильно, когда я говорю: «Я вас ненавижу!» Я не это имею в виду. Я просто хочу, чтобы вы пожалели о том, что вы сделали мне.

Не заставляйте меня чувствовать себя младше, чем я есть на самом деле. Я отыграюсь на вас за это, став «плаксой» и «нытиком».

Не делайте для меня и за меня того, что я в состоянии сделать за себя сам. Я могу продолжать использовать вас в качестве прислуги.

Не заставляйте меня чувствовать, что мои проступки — смертный грех. Я должен научиться делать ошибки, не ощущая, что я ни на что не годен.

Не придирайтесь ко мне и не ворчите на меня. Если вы будете это делать, я буду вынужден защищаться, притворяясь глухим.

Не требуйте от меня объяснений, зачем я это сделал. Я иногда и сам не знаю, почему поступаю так, а не иначе.

Не подвергайте слишком большому испытанию мою честность. Будучи запуган, я легко превращусь в лжеца.

Не защищайте меня от последствий собственных ошибок. Я учусь на собственном опыте.

Не обращайте слишком много внимания на мои маленькие хвори. Я могу научиться получать удовольствие от плохого самочувствия, если это привлекает ко мне так много внимания.

Не пытайтесь от меня отделаться, когда я задаю откровенные вопросы. Если вы не будете на них отвечать, вы увидите, что вскоре я перестану задавать вам вопросы вообще и буду искать информацию где-то на стороне.

Никогда даже не намекайте, что вы совершенны и непогрешимы. Это дает мне ощущение тщетности попыток сравняться с вами.

Не беспокойтесь, что мы проводим вместе слишком мало времени. Значение имеет то, как мы его проводим.

Пусть мои страхи и опасения не вызывают у вас беспокойства. Иначе я буду бояться еще больше. Покажите мне, что такое мужество.

Не забывайте, что я не могу успешно развиваться без понимания и одобрения. Похвала, когда она честно заслужена, иногда все же забывается, а нагоняй, кажется никогда.

Относитесь ко мне так же, как вы относитесь к своим друзьям. Тогда я тоже стану вашим другом. Запомните, что я учусь больше подражая примерам, а не подвергаясь критике.

И, кроме того, я вас так сильно люблю, пожалуйста, ответьте мне любовью!

Читання із задоволенням

Пам'ятка для батьків:

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70-ть років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.
Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:
1.Дітей вчить те, що їх оточує.
2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.
3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.
4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.
5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.
6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.
7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.
8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.
9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.
10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.
11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.
12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.
14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.
16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.
18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.
19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.
20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.
21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.
1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.
4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
9.Не ставтеся до дитини зневажливо.
10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.
2.Спільна діяльність членів сім’ї.
3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4.Спільний життєвий світогляд.
5.Оптимістичні настрої родини.
6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7.Шанування членів родини, повага до старших.
8.Бережливе ставлення до природи.
9.Активна участь дітей у сімейному житті.
10.Відсутність насилля в родині.
11.Збереження родинних традицій і звичаїв.
12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.
13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);
- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.
6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.
7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів – до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.
8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!
Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»
«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.
Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».
Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.
Порада З
Будьте в міру вимогливими:
•виправляйте;
•реагуйте на недоліки;
•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».
Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:
-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
-Не плямкай!
-Як ти їси, дивитись гидко!
-А хто за тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчеснежиття є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».
Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:
•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання інавчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.
Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, якамати, така й дитина».
Порада 8

Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілостіюнака.

Батькам п’ятикласників

У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.
Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.
Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:
* Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.
* Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.
* Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.
Труднощі переходу з початкової школи в середню:
* Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.
* Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.

* Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).

Поради батькам пятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду внаслідок своїх розчарувань і невдач.
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їйсамій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.
2.Спільна діяльність членів сім’ї.
3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4.Спільний життєвий світогляд.
5.Оптимістичні настрої родини.
6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7.Шанування членів родини, повага до старших.
8.Бережливе ставлення до природи.
9.Активна участь дітей у сімейному житті.
10.Відсутність насилля в родині.
11.Збереження родинних традицій і звичаїв.
12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!
Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»
«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.
Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».
Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.
Порада З
Будьте в міру вимогливими:
•виправляйте;
•реагуйте на недоліки;
•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».
Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:
-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
-Не плямкай!
-Як ти їси, дивитись гидко!
-А хто за тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчеснежиття є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».
Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:
•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання інавчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.
Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, якамати, така й дитина».
Порада 8
Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

Філологічні обрії

"Танок атласних стрічок"

Сторінки

Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе

ЯК РЕАГУВАТИ НА САМОСТІЙНІСТЬ ПІДЛІТКА?

8 ПРАВИЛ, ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЦЕ

Особенности воспитания подростков

Ох, уже ці домашні завдання, або Чому дитина не хоче їх робити

Перше кохання. Допомогти, а не нашкодити

Що робити, якщо ваша дитина закохалася?

Дозволяти дитині відчувати це почуття.

Обговорювати з нею її почуття тільки в тому випадку, якщо вона про це проситиме.

Давати дитині дорослішати і визнавати її право на стосунки з протилежною статтю. Навіть якщо, на вашу думку, ще зарано.

Чого не варто робити, якщо дитина закохалася?

Підтримувати висловлюваннями: «Не переживай!», «Не хвилюйся так!», «Все буде добре» тощо. Краще проговорити її почуття: «Ти почуваєшся самотньо», «Тобі сумно» та ін.

Влаштовувати прискіпливі допити й насміхатися з дитячих почуттів.

Надмірний контроль і цілодобовий нагляд із вимогою звіту про події означатиме вашу недовіру і може розбити перспективний союз, і ви станете винуватцем.

Воспитание подростков. Советы психологов родителям.

Теперь вы понимаете, почему очень важно правильно воспитывать подростков?

Советы родителям подростков

10 познавательных украинских сайтов для детей Сказки, мультфильмы, разивающие задания на украинском языке

Мнение психологов: отличником быть опасно

Как повысить мотивацию детей в обучении

Подробнее:

Немає коментарів:

Дописати коментар

Перегляди

Час існування блогу:

Повідомити про порушення