13 травня 1849 року у місті Миргороді, що на Полтавщині в сімї бухгалтера повітового казначейства зявився на світ молодший син — майбутній відомий письменник — Панас Якович Рудченко.
Наші сльози гіркі перелили ми в сумні приповістки,
Наші муки нелюдські зв’язали із муками миру,
Коли ми й помилялися в чому — помилялися чесно,
За душею не скрили нічого, про що думали й знали.
Наші муки нелюдські зв’язали із муками миру,
Коли ми й помилялися в чому — помилялися чесно,
За душею не скрили нічого, про що думали й знали.
Панас Мирний
З появою романів і повістей Панаса
Мирного в українську художню прозу ринула повінь народного життя з усім
розмаїттям людських характерів, із істинністю народного мислення, з
незвичайно багатим емоційним світом простих людей.
Олесь Гончар
«Кажуть, краще б було, якби всі люди
говорили однією мовою, не треба б було затрачувати часу на те, щоб
вивчитися чужим мовам, а той час краще б було затратити на що-небудь
більш корисніше задля людей. Чудні то бажання! Це все однаково як
сказати,— як добре б було, якби всі люди їли однакову їжу, носили
однакову одежу… Дехто, забуваючи, що наша мова — та ж і є одежа нашого
духу, або ще краще — яскравий вираз всього того, що нас вражає, що ми
почуваємо, про що ми думаємо-гадаємо, і того, що ми зовемо духом або
душею».
Так на початку нашого століття роздумував
про мову рідного народу, про вороже ставлення одвертих і прихованих
шовіністів до національної самобутності українців наш великий майстер
художнього слова, відомий читачам під ім’ям Панас Мирний.