Українська радянська акторка і театральний діяч, народна артистка УРСР (1922). Марія Заньковецька народилася в селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії (нині Чернігівська область) у родині збіднілого поміщика. Закінчила жіночу гімназію у Чернігові. Вже з юних років Марія Заньковецька виступала на аматорських концертах. У 1882 році відбувся її дебют на професійній сцені. Гарний голос Марії Костянтинівни (мецо-сопрано) сприяв її успіху на сцені.
Працювала в найбільших українських трупах під керівництвом М. Л. Кропивницького, М. П. Старицького, М. К. Садовського, П. К. Саксаганського, І. К. Карпенка-Карого та ін. У 1907 році разом з Садовським організувала перший професійний стаціонарний український театр у Києві. Після Жовтневої революції очолювала Народний театр у Ніжині (1918), брала участь (разом з Саксаганським) у створенні Народного театру в Києві (1918, нині Український драматичний театр ім. М. Заньковецької у Львові).
Рано відчула потяг до сцени. Батьки були проти її артистичної кар’єри, але вона вирішила віддатися сцені і дебютувала в «Наталці-Полтавці», в Єлисаветграді (1882).
Розквіт таланту Заньковецької відноситься до часу її гри в багатій артистичними силами трупі М.Л. Кропивницького і пізніше в трупі М. К. Садовського. Сценічна творчість Заньковецької характеризувалася щирістю переживань, простотою і безпосередністю, величезною майстерністю внутрішнього і зовнішнього перевтілення. ЇЇ мистецтво мало великий вплив на розвиток української драматургії; кращі п’єси українських драматургів 80-90-х рр.. ХІХ ст. були написані під її безпосереднім впливом. Критика, без різниці напрямків, дуже високо цінувала артистичне обдарування Заньковецької. Безпосередня чарівність гри Заньковецької була чарівною. У своїй сценічній творчості артистка, не тільки втілила національні образи, але піднеслася до загальнолюдських типів. Її робота прокладала шляхи майбутнього українського театру.
Немає коментарів:
Дописати коментар