"Кобзар"

 

Вперше «Кобзар» був виданий 26 квітня в 1840 році в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. До збірки увійшло вісім творів: «Перебендя»,«Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» і «Думи мої, думи мої, горе мені звами », написаний спеціально для цього збірника, і є як би епіграфом не тільки до цього видання, але й до всієї творчості Тараса Шевченка.


Після видання цієї збірки кобзарем стали називати самого Тараса Шевченка. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей почав підписуватися «Кобзар Дармограй».

Найбільш привабливий вигляд з усіх прижиттєвих видань мав перший «Кобзар»: гарний папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього "Кобзаря" - офорт на початку книги по малюнку Василя Штернберга: народний співак - кобзар з хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, на честь якого і названий збірник. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, - подія величезного літературного і національного значення. У світі збереглося всього кілька примірників «Кобзаря» Т. Г. Шевченка 1840 року.

Перше видання «Кобзаря» надруковано на ярижко (або єрижко - орфографії української мови, заснованої на російських правилах читання); Шевченко дотримувався її у більшості рукописів та прижиттєвих видань:

Бо васъ лыхо на свитъ на смихъ породыло,
Полывалы сліозы… чомъ не затопылы,
Не вынеслы въ море, не розмылы в поли?…
Не пыталы бъ, люды — що в мене болыть.